1
00:00:24,709 --> 00:00:27,834
ЛЕБІДЬ

2
00:00:27,834 --> 00:00:29,418
ГРОМАДСЬКА ПІШОХІДНА СТЕЖКА

3
00:00:29,418 --> 00:00:32,334
Ерні подарували рушницю
на день народження.

4
00:00:32,334 --> 00:00:36,001
Він узяв зброю та пакунок з кулями
й пішов глянути, що можна підстрелити.

5
00:00:36,001 --> 00:00:37,293
Біля будинку Реймонда

6
00:00:37,293 --> 00:00:40,709
він устромив собі в рота два пальці
й довго й пронизливо свиснув.

7
00:00:41,501 --> 00:00:44,376
Реймонд був найкращим другом Ерні.
Він жив за чотири будинки.

8
00:00:44,376 --> 00:00:46,501
Він підійняв рушницю над головою.

9
00:00:46,501 --> 00:00:49,418
«Отакої! - сказав Реймонд. -
Ото вже розважимося з нею!»

10
00:00:50,376 --> 00:00:53,626
Хлопчаки вирушили.
То був травневий недільний ранок.

11
00:00:53,626 --> 00:00:55,668
Каштанові дерева були в цвіту,

12
00:00:55,668 --> 00:00:58,209
а вздовж живоплоту білів глід.

13
00:00:58,209 --> 00:01:01,126
Ідучи вузькою стежкою між кущами,
Ерні й Реймонд стріляли

14
00:01:01,126 --> 00:01:03,209
в кожну маленьку пташку, яку бачили.

15
00:01:03,209 --> 00:01:06,126
У снігурів, горобців,
кропив'янок, вівсянок.

16
00:01:06,126 --> 00:01:09,251
Доки вони дійшли до колії,
на мотузці висіло

17
00:01:09,251 --> 00:01:10,834
вже 14 пташок.

18
00:01:11,668 --> 00:01:14,834
«Поглянь! - прошепотів Ерні,
простягуючи руку. - Он там!»

19
00:01:14,834 --> 00:01:16,751
Там стояв маленький хлопчик, вдивляючись

20
00:01:16,751 --> 00:01:19,418
у гілки старого дерева крізь бінокль.

21
00:01:19,418 --> 00:01:21,084
«Вотсон! Той малий пройдисвіт».

22
00:01:22,584 --> 00:01:24,459
Пітер Вотсон мав маленьке й кволе тіло.

23
00:01:24,459 --> 00:01:27,501
На веснянкуватому обличчі
він носив окуляри з товстими скельцями.

24
00:01:27,501 --> 00:01:28,834
Це був зразковий учень,

25
00:01:28,834 --> 00:01:31,709
який перейшов у старші класи школи,
хоч мав лише 13 років.

26
00:01:31,709 --> 00:01:34,543
Він любив музику
й добре грав на фортепіано.

27
00:01:34,543 --> 00:01:37,126
Він не грав у ігри.
Він був тихим і ввічливим.

28
00:01:39,043 --> 00:01:42,293
Два старші хлопці
повільно підкралися до малого.

29
00:01:44,293 --> 00:01:46,793
Він не помітив їх,
бо тримав перед очима бінокль

30
00:01:46,793 --> 00:01:49,459
і був неймовірно захоплений тим,
що споглядав.

31
00:01:50,459 --> 00:01:52,834
«Руки вгору!» -
вигукнув Ерні, націлюючи рушницю.

32
00:01:52,834 --> 00:01:54,501
Пітер Вотсон підстрибнув.

33
00:01:56,501 --> 00:01:59,168
Крізь скельця він втупився
в непроханих гостей.

34
00:01:59,168 --> 00:02:01,501
«Ну ж бо!» -
прокричав Ерні. «Підіймай-но!»

35
00:02:01,501 --> 00:02:02,918
Пітер Вотсон не рухався,

36
00:02:02,918 --> 00:02:05,709
тримаючи бінокль обома руками перед собою.

37
00:02:05,709 --> 00:02:07,543
Він дивився на Реймонда й Ерні.

38
00:02:07,543 --> 00:02:11,126
Він не боявся, але розумів,
що з цими двома жартувати не варто.

39
00:02:11,126 --> 00:02:13,751
Він роками страждав
від їхньої надмірної уваги.

40
00:02:13,751 --> 00:02:14,876
Руки вгору.

41
00:02:14,876 --> 00:02:16,834
Це найрозумніше, що можна було зробити.

42
00:02:16,834 --> 00:02:19,751
Реймонд зробив крок уперед
і вихопив бінокль.

43
00:02:19,751 --> 00:02:21,668
«За ким шпигуєш?» - визвірився він.

44
00:02:21,668 --> 00:02:23,959
Пітер Вотсон обмірковував варіанти дій.

45
00:02:23,959 --> 00:02:26,751
Можна обернутися й дременути,
та його вмить наздоженуть.

46
00:02:26,751 --> 00:02:29,334
Можна покликати на допомогу,
та його не почують.

47
00:02:29,334 --> 00:02:31,584
Тому він міг лише зберігати спокій

48
00:02:31,584 --> 00:02:33,959
і спробувати якось
вибалакатися з цієї ситуації.

49
00:02:33,959 --> 00:02:36,418
«Я спостерігав за зеленим дятлом», -
сказав Пітер.

50
00:02:36,418 --> 00:02:39,668
«За чим?» «За самцем
зеленого дятла. Жовна зелена.

51
00:02:39,668 --> 00:02:43,001
Він простукував стовбур
сухого дерева, шукаючи хробаків».

52
00:02:43,001 --> 00:02:45,084
«Де він?» - сказав Ерні,
підіймаючи рушницю.

53
00:02:45,084 --> 00:02:47,376
«Я його застрелю!»
«Не застрелиш», - сказав Пітер,

54
00:02:47,376 --> 00:02:50,459
дивлячись на мотузку з пташками,
що висіла на плечі Реймонда.

55
00:02:50,459 --> 00:02:54,001
«Він полетів, щойно ти вигукнув.
Дятли страшенно полохливі».

56
00:02:59,834 --> 00:03:01,668
Реймонд зашепотів щось у вухо Ерні.

57
00:03:01,668 --> 00:03:04,126
Ерні ляснув по стегну. «Чудова ідея!»

58
00:03:04,126 --> 00:03:06,918
Він поклав рушницю на землю
і наблизився до хлопчика.

59
00:03:06,918 --> 00:03:08,376
Він штовхнув його на землю.

60
00:03:08,376 --> 00:03:11,251
Реймонд витягнув мотузку
й відтяв від неї шматок.

61
00:03:11,251 --> 00:03:13,459
Вони міцно зв'язали зап'ястя Пітера.

62
00:03:13,459 --> 00:03:15,043
«Тепер ноги», - сказав Реймонд.

63
00:03:15,043 --> 00:03:17,793
Пітер опирався й отримав стусана в живіт.

64
00:03:17,793 --> 00:03:19,584
Йому перехопило подих, і він затих.

65
00:03:19,584 --> 00:03:22,084
Хлопці зв'язали йому гомілки
іншим шматком мотузки,

66
00:03:22,084 --> 00:03:23,626
скрутивши його, наче курча.

67
00:03:23,626 --> 00:03:25,168
Ерні підняв свою рушницю,

68
00:03:25,168 --> 00:03:28,418
і вони потягли хлопця в напрямку колії.

69
00:03:28,418 --> 00:03:30,459
Пітер Вотсон не видав ані звуку.

70
00:03:30,459 --> 00:03:33,334
Що б вони не надумали,
слова б тут не зарадили.

71
00:03:33,334 --> 00:03:35,251
Вони потягли його вниз насипом

72
00:03:35,251 --> 00:03:38,418
і поклали між рейками. Ось цими рейками.

73
00:03:40,418 --> 00:03:41,626
Саме цими рейками.

74
00:03:41,626 --> 00:03:44,626
Це сталося зі мною 27 років тому.
Мене звати Пітер Вотсон.

75
00:03:46,209 --> 00:03:47,793
«Ще мотузки», - сказав Ерні.

76
00:03:51,876 --> 00:03:53,959
Коли вони закінчили,
Пітер безпорадно лежав,

77
00:03:53,959 --> 00:03:55,709
міцно зв'язаний між рейками.

78
00:03:55,709 --> 00:03:58,459
Він міг рухати лише головою та ступнями.

79
00:03:58,459 --> 00:04:01,376
Ерні й Реймонд відступили,
щоб оглянути свою роботу.

80
00:04:01,376 --> 00:04:03,376
«Ото ми вправні», - сказав Ерні.

81
00:04:03,376 --> 00:04:06,334
«Це вбивство», - сказав хлопчик,
що лежав між рейками.

82
00:04:06,334 --> 00:04:08,334
«Ще не напевно», - сказав Ерні.

83
00:04:08,334 --> 00:04:10,376
«Залежить від просвіту під потягом.

84
00:04:10,376 --> 00:04:13,126
Якщо лежатимеш рівно,
тобі може й пощастити».

85
00:04:14,584 --> 00:04:18,001
Старші хлопчаки видерлися
вгору насипом і засіли за кущами.

86
00:04:18,001 --> 00:04:20,209
Ерні дістав пачку цигарок. Вони закурили.

87
00:04:20,209 --> 00:04:22,501
Пітер знав, що вони його не звільнять.

88
00:04:22,501 --> 00:04:24,501
Ці хлопці були небезпечні й шалені.

89
00:04:24,501 --> 00:04:27,043
Небезпечні, шалені, дурні хлопці.

90
00:04:27,043 --> 00:04:29,876
«Зберігай спокій і думай», -
сказав собі Пітер.

91
00:04:29,876 --> 00:04:32,084
Він лежав нерухомо, зважуючи свої шанси.

92
00:04:32,084 --> 00:04:34,043
Найвищою частиною голови був ніс.

93
00:04:34,043 --> 00:04:37,793
Він подумав, що ніс стирчить приблизно
на десять сантиметрів над колією.

94
00:04:37,793 --> 00:04:40,418
Забагато? Важко сказати
із цими сучасними дизелями.

95
00:04:40,418 --> 00:04:43,584
Його голова лежала
на насипному гравії між двома шпалами.

96
00:04:43,584 --> 00:04:45,918
Треба спробувати втиснути її в ґрунт.

97
00:04:45,918 --> 00:04:48,793
Він почав вертіти головою,
розсовуючи гравій,

98
00:04:48,793 --> 00:04:51,626
поступово витискаючи невеличку заглибину.

99
00:04:51,626 --> 00:04:54,043
Він порахував,
що голова опустилася на п'ять см.

100
00:04:54,043 --> 00:04:56,084
Цього вистачить. Що робити зі ступнями?

101
00:04:56,084 --> 00:04:59,043
Він обернув ступні всередину,
притиснув, щоб не стирчали,

102
00:04:59,043 --> 00:05:00,834
і почав чекати наближення потяга.

103
00:05:00,834 --> 00:05:04,501
Йому було цікаво,
чи не утвориться під потягом вакуум,

104
00:05:04,501 --> 00:05:07,626
коли той промчить над ним,
що засмокче його вгору. Можливо.

105
00:05:07,626 --> 00:05:09,209
Треба повністю зосередитися

106
00:05:09,209 --> 00:05:12,043
на притисканні всього тіла до землі.

107
00:05:12,043 --> 00:05:15,918
«Не розслабляйся. Застигни,
напружся і притиснися до землі».

108
00:05:15,918 --> 00:05:18,126
Пітер дивився на біле небо над головою,

109
00:05:18,126 --> 00:05:21,001
де повільно пливла одинока купчаста хмара.

110
00:05:21,001 --> 00:05:22,834
Крізь хмару пролетів аероплан.

111
00:05:22,834 --> 00:05:25,084
Висококрилий моноплан
із червоним фюзеляжем.

112
00:05:25,084 --> 00:05:29,251
Схоже, це старий «Пайпер-Каб».
Він спостерігав за ним, доки той не зник.

113
00:05:29,251 --> 00:05:30,418
Потім зненацька

114
00:05:30,418 --> 00:05:34,334
він почув цікавий вібруючий звук,
що йшов від рейок з обох боків від нього.

115
00:05:34,334 --> 00:05:37,543
Це був дуже м'який, ледь чутний,
дрібненький пронизливий шепіт,

116
00:05:37,543 --> 00:05:40,418
що, здавалося,
здалеку струменів уздовж рейок.

117
00:05:46,168 --> 00:05:48,918
Пітер підвів голову й подивився на колію,

118
00:05:48,918 --> 00:05:51,168
що простягалася понад кілометр в далечінь,

119
00:05:51,168 --> 00:05:52,209
і побачив потяг.

120
00:05:52,209 --> 00:05:55,168
Спершу то була чорна крапка,
та він не опускав голову,

121
00:05:55,168 --> 00:05:56,793
і крапка ставала все більшою

122
00:05:56,793 --> 00:05:59,251
і почала набувати форми.
Це вже була не крапка,

123
00:05:59,251 --> 00:06:02,543
а велика, квадратна,
тупа передня частина дизельного потяга.

124
00:06:02,543 --> 00:06:04,876
Пітер рвучко опустив голову
й міцно втиснув її

125
00:06:04,876 --> 00:06:07,001
у ямку, яку вирив у гравії.

126
00:06:07,001 --> 00:06:08,543
Він обернув ступні всередину.

127
00:06:08,543 --> 00:06:11,584
Міцно заплющив очі й втиснув тіло в ґрунт.

128
00:06:11,584 --> 00:06:14,459
Потяг насунувся з вибуховою хвилею.

129
00:06:14,459 --> 00:06:16,168
Здалося, у голові пролунав постріл.

130
00:06:16,168 --> 00:06:18,876
З вибухом прийшов
рвучкий верескливий вітер,

131
00:06:18,876 --> 00:06:22,293
який, наче ураган,
наповнив його ніздрі й легені.

132
00:06:22,293 --> 00:06:25,084
Звук його розривав, а вітер збивав подих.

133
00:06:25,084 --> 00:06:27,168
Здавалося, наче його живцем поїдає

134
00:06:27,168 --> 00:06:31,126
й проковтує верескливе
й смертоносне чудовисько.

135
00:06:31,126 --> 00:06:33,334
<i>А потім усе закінчилося. Потяг зник.</i>

136
00:06:34,043 --> 00:06:36,501
Пітер Вотсон розплющив очі
й побачив біле небо

137
00:06:36,501 --> 00:06:39,084
та велику білу хмару,
що й досі пливла над головою.

138
00:06:39,084 --> 00:06:41,626
Усе було позаду, він це зробив.

139
00:06:48,168 --> 00:06:49,834
- Розв'яжи його.
- Сказав Ерні.

140
00:06:49,834 --> 00:06:52,709
Реймонд перерізав мотузки,
що тримали Пітера на колії.

141
00:06:52,709 --> 00:06:55,126
«Розв'яжи ступні, але руки не розв'язуй».

142
00:06:55,126 --> 00:06:57,501
Реймонд перерізав мотузки
навколо кісточок.

143
00:06:57,501 --> 00:07:00,626
«Друже, ти досі полонений», - сказав Ерні.

144
00:07:00,626 --> 00:07:04,668
Старші хлопці повели Пітера Вотсона
через сусіднє поле до озера.

145
00:07:04,668 --> 00:07:07,376
Зап'ястки полоненого були досі зв'язані.

146
00:07:07,376 --> 00:07:09,459
Ерні тримав зброю у вільній руці,

147
00:07:09,459 --> 00:07:12,459
а Реймонд ніс бінокль,
який забрав у Пітера.

148
00:07:16,084 --> 00:07:17,501
Озеро було довге й вузьке,

149
00:07:17,501 --> 00:07:19,834
а на його схилах росли високі верби.

150
00:07:19,834 --> 00:07:21,709
Посередині озера вода була чистою,

151
00:07:21,709 --> 00:07:24,251
але ближче до берега росли хащі комишу.

152
00:07:24,251 --> 00:07:27,001
«Що ж, - сказав Ерні. -
Я пропоную наступне.

153
00:07:27,001 --> 00:07:29,043
Ти береш його за руки, я беру за ноги,

154
00:07:29,043 --> 00:07:33,043
і ми кинемо його якомога далі над цими
гарними, брудними заростями очерету».

155
00:07:33,043 --> 00:07:35,751
«Глянь! - перебив Реймонд. -
Он! Застрельмо його!»

156
00:07:35,751 --> 00:07:37,793
Пітер Вотсон обернувся
й одразу побачив його.

157
00:07:37,793 --> 00:07:40,834
Гніздо, що складалося
з великої купи комишу й очерету,

158
00:07:40,834 --> 00:07:43,043
й височіло десь на пів метра над водою.

159
00:07:43,043 --> 00:07:47,293
А в ньому незворушно сидів
величний білий лебідь, наче Володар Озера.

160
00:07:47,293 --> 00:07:50,834
Його голова була обернена до хлопців,
він дивився пильно й сторожко.

161
00:07:50,834 --> 00:07:53,293
«Хай йому грець! -
гукнув Реймонд. - Ото красень!»

162
00:07:53,293 --> 00:07:56,834
Ерні відпустив руку полоненого
й підняв рушницю до плеча.

163
00:07:56,834 --> 00:08:00,418
«Це... Це пташиний заповідник», -
сказав Пітер, затинаючись.

164
00:08:00,418 --> 00:08:02,334
«Що?» - перепитав Ерні.

165
00:08:02,334 --> 00:08:05,584
Пітер відчув, як у ньому росте дика лють.

166
00:08:05,584 --> 00:08:07,376
Він намагався говорити спокійно.

167
00:08:07,376 --> 00:08:09,793
«Лебеді - найзахищеніші птахи в Англії,

168
00:08:09,793 --> 00:08:13,334
і ніхто не стріляє птахів у гніздах.
Під ним можуть бути лебеденята.

169
00:08:13,334 --> 00:08:16,626
Прошу, не робіть цього. Так не можна.
Прошу, не треба! Стійте!»

170
00:08:18,209 --> 00:08:20,376
Куля влучила лебедю у витончену голову,

171
00:08:20,376 --> 00:08:23,543
і його довга біла шия
плавно впала на край гнізда.

172
00:08:33,918 --> 00:08:34,751
Відчиніть.

173
00:08:47,751 --> 00:08:50,126
«Звільни йому руки, Реймонде.
Він мисливський пес».

174
00:08:50,126 --> 00:08:53,084
Реймонд перерізав мотузки,
що зв'язували зап'ястки хлопця.

175
00:08:53,084 --> 00:08:54,251
«Ну-бо, принеси!»

176
00:08:54,251 --> 00:08:55,543
«Відмовляюся», - сказав я.

177
00:08:56,376 --> 00:08:59,501
Ерні вдарив Пітера в обличчя,
сильно, відкритою долонею.

178
00:08:59,501 --> 00:09:02,168
Цівка крові потекла з однієї ніздрі.

179
00:09:02,168 --> 00:09:05,834
«Спробуй ще раз відмовитися,
і я тобі обіцяю,

180
00:09:05,834 --> 00:09:08,751
що виб'ю усі твої білі передні зуби,

181
00:09:08,751 --> 00:09:10,876
угорі й знизу. Зрозумів?»

182
00:09:10,876 --> 00:09:11,918
Пітер нічого не сказав.

183
00:09:11,918 --> 00:09:14,209
«Відповідай! - гримнув Ерні. - Зрозумів?»

184
00:09:14,209 --> 00:09:16,959
«Так, - тихо сказав
Пітер Вотсон. - Я це розумію».

185
00:09:17,834 --> 00:09:19,668
Сльози струменіли обличчям Пітера,

186
00:09:19,668 --> 00:09:22,084
коли він спустився до води
й увійшов у озеро.

187
00:09:22,084 --> 00:09:25,751
Він добрів до мертвого лебедя
й ніжно підійняв його обома руками.

188
00:09:25,751 --> 00:09:29,293
Під тілом було двоє лебеденят,
з укритими сірим пухом тільцями.

189
00:09:29,293 --> 00:09:31,668
Вони зіщулилися в центрі гнізда.

190
00:09:31,668 --> 00:09:34,001
«Яйця є?» - прокричав Ерні з берега.

191
00:09:38,668 --> 00:09:41,043
«Ні, - відповів Пітер. - Нічого немає».

192
00:09:46,251 --> 00:09:48,918
Він відніс мертвого лебедя до краю озера.

193
00:09:48,918 --> 00:09:52,793
Лагідно поклав його на землю,
випростався й глянув у вічі хлопцям.

194
00:09:52,793 --> 00:09:56,084
Його очі, досі мокрі від сліз,
палали від люті.

195
00:09:56,084 --> 00:09:58,584
«Це ви два
мали б бути мертві», - сказав він.

196
00:09:58,584 --> 00:10:02,084
Ерні, схоже, дещо розгубився,
але швидко опанував себе.

197
00:10:02,084 --> 00:10:05,251
У його маленьких чорних очицях
блиснула небезпечна іскорка.

198
00:10:07,543 --> 00:10:09,043
«Дай-но мені ніж, Реймонде».

199
00:10:11,668 --> 00:10:14,584
У кістці є суглоб,
який з'єднує крило з птахом.

200
00:10:14,584 --> 00:10:18,168
Ерні встромив ніж у суглоб
і перерізав сухожилля.

201
00:10:18,168 --> 00:10:19,918
Ніж був гострий і гарно різав,

202
00:10:19,918 --> 00:10:22,376
тож невдовзі крило було відтяте цілком.

203
00:10:22,376 --> 00:10:25,126
Ерні перегорнув лебедя
і відділив друге крило.

204
00:10:25,126 --> 00:10:27,709
«Мотузку», - сказав,
простягуючи руку до Реймонда.

205
00:10:30,251 --> 00:10:32,584
Ерні відрізав вісім шматків,
близько метра кожен.

206
00:10:32,584 --> 00:10:36,043
Він прив'язав шматки мотузки
у верхній частині величного крила.

207
00:10:36,043 --> 00:10:37,376
«Випростай руки».

208
00:10:40,668 --> 00:10:43,126
Пітер стояв у променях сонця біля озера

209
00:10:43,126 --> 00:10:44,751
прекрасного травневого ранку,

210
00:10:44,751 --> 00:10:47,168
а величезні м'які, дещо скривавлені крила

211
00:10:47,168 --> 00:10:49,543
безглуздо звисали з його боків.

212
00:10:49,543 --> 00:10:52,668
Ерні заплескав у долоні
й станцював джиґу на траві.

213
00:10:59,668 --> 00:11:01,918
«Ти закінчив?» - спитав Пітер Вотсон.

214
00:11:01,918 --> 00:11:04,543
«Лебеді не розмовляють», - сказав Ерні.

215
00:11:04,543 --> 00:11:08,626
Вони пішли вздовж берега озера
й наблизилися до високої верби.

216
00:11:08,626 --> 00:11:10,834
Гілки низько схилилися

217
00:11:10,834 --> 00:11:13,376
і мало не торкалися поверхні озера.

218
00:11:14,126 --> 00:11:15,751
«Ось що ти зробиш, пане Лебедю.

219
00:11:15,751 --> 00:11:18,001
Видерешся нагору, а коли залізеш туди,

220
00:11:18,001 --> 00:11:20,376
то розпростаєш крила й злетиш!»

221
00:11:20,376 --> 00:11:22,293
«Неймовірно!» - загорлав Реймонд.

222
00:11:22,293 --> 00:11:23,793
Ідея опинитися високо

223
00:11:23,793 --> 00:11:26,959
поза межам досяжності цих хуліганів
дуже сподобалася Пітерові.

224
00:11:26,959 --> 00:11:29,126
Він буде вгорі, а вони залишаться знизу.

225
00:11:29,126 --> 00:11:31,668
Він сумнівався,
що вони захочуть лізти за ним.

226
00:11:31,668 --> 00:11:34,126
А як полізуть,
то він здереться на тонку гілку,

227
00:11:34,126 --> 00:11:36,376
яка не витримає вагу двох людей.

228
00:11:36,376 --> 00:11:40,334
На дерево було легко видертися,
тримаючись за низько звисаючі гілки.

229
00:11:40,334 --> 00:11:42,334
«Вище! - репетував Ерні. - Продовжуй!»

230
00:11:42,334 --> 00:11:45,584
Пітер дістався до точки,
з якої рухатися далі було неможливо.

231
00:11:45,584 --> 00:11:48,709
Його ступні стояли на гілці
завтовшки із зап'ясток людини,

232
00:11:48,709 --> 00:11:51,209
і ця гілка простяглася вглиб озера,

233
00:11:51,209 --> 00:11:53,084
граційно вигинаючись донизу.

234
00:11:53,084 --> 00:11:55,126
Він стояв, відпочиваючи після підйому.

235
00:11:55,126 --> 00:11:58,751
Він був дуже високо, не менше 15 метрів.
Хлопців він не бачив.

236
00:11:58,751 --> 00:12:01,459
Вони більше не стояли під деревом.

237
00:12:01,459 --> 00:12:02,709
«Тепер слухай уважно!»

238
00:12:02,709 --> 00:12:04,626
Вони відійшли від дерева

239
00:12:04,626 --> 00:12:08,043
на місце, звідки могли
чітко бачити хлопчика вгорі.

240
00:12:08,043 --> 00:12:09,376
Дивлячись на них згори,

241
00:12:09,376 --> 00:12:11,626
Пітер Вотсон усвідомив,
яким слабким і тонким

242
00:12:11,626 --> 00:12:13,376
було листя верби.

243
00:12:13,376 --> 00:12:15,334
Воно не давало жодного прихистку.

244
00:12:15,334 --> 00:12:17,376
«Іди вздовж гілки!

245
00:12:17,376 --> 00:12:21,334
Не зупиняйся, доки не будеш
над брудною водичкою, а тоді злітай!»

246
00:12:21,334 --> 00:12:23,168
Пітер Вотсон не рухався.

247
00:12:23,168 --> 00:12:26,168
Він не спускав очей
із віддалених постатей у полі.

248
00:12:26,168 --> 00:12:28,709
Вони стояли доволі нерухомо,
дивлячись на нього.

249
00:12:28,709 --> 00:12:30,001
«Я рахуватиму до десяти.

250
00:12:30,001 --> 00:12:33,793
Якщо не розпростаєш крила
й не злетиш, я тебе застрелю.

251
00:12:33,793 --> 00:12:36,334
Тож сьогодні в мене буде
два збитих лебеді.

252
00:12:36,334 --> 00:12:37,793
Почали.

253
00:12:37,793 --> 00:12:43,584
Один, два, три, чотири, п'ять, шість!»

254
00:12:43,584 --> 00:12:48,043
Пітер Вотсон стояв нерухомо.
Ніщо вже не могло змусити його рухатися.

255
00:12:48,043 --> 00:12:51,418
«Сім, вісім, дев'ять, десять!»

256
00:12:51,418 --> 00:12:53,959
Пітер побачив рушницю,
притиснену до плеча.

257
00:12:53,959 --> 00:12:55,418
Націлену просто на нього.

258
00:12:55,418 --> 00:12:57,084
Почув тріск рушниці

259
00:12:57,084 --> 00:12:59,876
й свист кулі, що пролетіла повз голову.

260
00:13:03,251 --> 00:13:05,209
Йому було страшно, та він не рухався.

261
00:13:05,209 --> 00:13:07,543
Він бачив, як Ерні знову заряджає рушницю.

262
00:13:07,543 --> 00:13:10,751
«Останній шанс! - прорепетував Ерні. -
Наступна тебе дістане!»

263
00:13:10,751 --> 00:13:11,668
Пітер чекав.

264
00:13:11,668 --> 00:13:13,459
Він дивився на хлопця в жовтці

265
00:13:13,459 --> 00:13:15,959
на луці далеко знизу
і на хлопця, що стояв поруч.

266
00:13:15,959 --> 00:13:18,168
І знову рушницю притиснули до плеча.

267
00:13:18,168 --> 00:13:21,543
Цього разу він почув тріск,
коли куля влучила йому в стегно.

268
00:13:21,543 --> 00:13:24,334
Болю не було, але сила була руйнівна.

269
00:13:24,334 --> 00:13:27,126
Наче хтось ударив його кувалдою,

270
00:13:27,126 --> 00:13:30,126
яка збила обидві ноги з гілки,
на якій він стояв.

271
00:13:30,126 --> 00:13:32,168
Він схопився руками, щоб утриматися.

272
00:13:32,168 --> 00:13:35,459
Гілочки, за які він тримався,
згиналися і ламалися.

273
00:13:44,626 --> 00:13:46,751
Одні люди, на долю яких
випадає багато того,

274
00:13:46,751 --> 00:13:49,084
що виводить їх за межі терпіння,

275
00:13:49,084 --> 00:13:51,709
просто ламаються, занепадають і здаються.

276
00:13:51,709 --> 00:13:53,918
Проте є інші, хоч таких і небагато,

277
00:13:53,918 --> 00:13:57,584
які з якихось причин
завжди залишаються непереможними.

278
00:13:57,584 --> 00:14:00,918
Їх можна зустріти
як в часи війни, так і в часи миру.

279
00:14:00,918 --> 00:14:03,043
У них незламний дух,

280
00:14:03,043 --> 00:14:06,668
і ніщо - ні біль,
ні тортури, ні загроза смерті -

281
00:14:06,668 --> 00:14:08,876
не змусить їх здатися.

282
00:14:08,876 --> 00:14:11,418
Малий Пітер Вотсон був таким.

283
00:14:11,418 --> 00:14:13,001
Він здирався й дряпався,

284
00:14:13,001 --> 00:14:16,084
намагаючись не впасти
з верхівки того дерева,

285
00:14:16,084 --> 00:14:19,959
і зненацька усвідомив, що переможе.

286
00:14:19,959 --> 00:14:23,209
Він глянув угору й побачив світло,
що сяяло над гладдю озера.

287
00:14:23,209 --> 00:14:27,876
Воно було таким яскравим
і прекрасним, що він не міг відвести очей.

288
00:14:27,876 --> 00:14:31,209
Це світло вабило й притягувало його,

289
00:14:31,209 --> 00:14:35,209
і він поринув до нього й розпростер крила.

290
00:14:37,001 --> 00:14:39,918
Троє різних людей казали,
що бачили великого білого лебедя,

291
00:14:39,918 --> 00:14:42,126
який кружляв над селом того ранку:

292
00:14:42,126 --> 00:14:43,209
шкільний учитель,

293
00:14:43,209 --> 00:14:46,084
чоловік, що змінював кахлю на даху аптеки,

294
00:14:46,084 --> 00:14:48,501
й хлопчик, що грався на сусідньому полі.

295
00:14:48,501 --> 00:14:51,584
Пані Вотсон, яка мила посуд на кухні,

296
00:14:51,584 --> 00:14:54,834
виглянула у вікно саме тієї миті,

297
00:14:54,834 --> 00:14:57,293
коли щось велике й біле гепнулося

298
00:14:57,293 --> 00:14:59,959
на моріжок у її садку.

299
00:14:59,959 --> 00:15:01,709
Вона кинулася надвір.

300
00:15:01,709 --> 00:15:03,001
Вона опустилася на коліна

301
00:15:03,001 --> 00:15:05,668
обабіч маленької
зіщуленої постаті її єдиного сина.

302
00:15:06,501 --> 00:15:09,543
«Любий мій! - голосила вона. -
Мій любий хлопчику!

303
00:15:11,876 --> 00:15:13,126
Що з тобою сталося?»

304
00:15:17,334 --> 00:15:22,251
НАТХНЕННЯМ ДЛЯ «ЛЕБЕДЯ» СТАЛА
ВИРІЗКА З ГАЗЕТИ ПРО РЕАЛЬНУ ПОДІЮ,

305
00:15:22,251 --> 00:15:25,001
ЯКУ ДАЛ ТРИДЦЯТЬ РОКІВ
ЗБЕРІГАВ У СВОЇЙ «КНИЗІ ІДЕЙ»,

306
00:15:25,001 --> 00:15:27,251
ПЕРШ НІЖ НАПИСАВ ОПОВІДАННЯ
У ЖОВТНІ 1976 РОКУ.

307
00:16:29,293 --> 00:16:34,293
Переклад субтитрів: Олена Скібіцька